докучливість

ДОКУ́ЧЛИВІСТЬ, вості, ж. Властивість за знач. доку́чливий.

Присяжний.. просив діда, аби йому вибачив його докучливість, та й відійшов швидко (Черемш., Тв., 1960,233).

Значення в інших словниках

1. докучливість — доку́чливість іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. докучливість — -вості, ж. Властивість за знач. докучливий.  Великий тлумачний словник сучасної мови