докучливо

ДОКУ́ЧЛИВО. Присл. до доку́чливий.

Над головою докучливо стогнала хазяйка, рипів її голос (Коцюб.. II, 1955, 51).

Значення в інших словниках

1. докучливо — доку́чливо прислівник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
2. докучливо — Присл. до докучливий.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. докучливо — Докучливо нар. Надоѣдливо. МВ. ІІ. 196.  Словник української мови Грінченка