1. Словник української мови в 11 томах

докучливо

ДОКУ́ЧЛИВО. Присл. до доку́чливий.

Над головою докучливо стогнала хазяйка, рипів її голос (Коцюб.. II, 1955, 51).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. докучливо — доку́чливо прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
  2. докучливо — Присл. до докучливий. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. докучливо — Докучливо нар. Надоѣдливо. МВ. ІІ. 196. Словник української мови Грінченка