докучливість
ДОКУ́ЧЛИВІСТЬ, вості, ж. Властивість за знач. доку́чливий.
Присяжний.. просив діда, аби йому вибачив його докучливість, та й відійшов швидко (Черемш., Тв., 1960,233).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- докучливість — доку́чливість іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- докучливість — -вості, ж. Властивість за знач. докучливий. Великий тлумачний словник сучасної мови