дренькіт дре́нькіт іменник чоловічого роду дзвінкі, короткі, тремтячі звуки розм. Орфографічний словник української мови
Значення в інших словниках дренькіт — -коту, ч., розм. Дзвінкі, короткі, тремтячі звуки. Великий тлумачний словник сучасної мови дренькіт — див. звучання Словник синонімів Вусика дренькіт — ДРЕ́НЬКІТ, коту, ч., розм. Дзвінкі, короткі, тремтячі звуки. Він старую мандоліну Сіпав пальцями худими, Прикрий дренькіт відбивали Кручі — наче насміхались (Л. Укр., IV, 1954, 155); *У порівн. І голоси у них.. немов дренькіт розбитого баняка (Фр., VIII, 1952, 327). Словник української мови в 11 томах