дренькіт

ДРЕ́НЬКІТ, коту, ч., розм. Дзвінкі, короткі, тремтячі звуки.

Він старую мандоліну Сіпав пальцями худими, Прикрий дренькіт відбивали Кручі — наче насміхались (Л. Укр., IV, 1954, 155);

*У порівн. І голоси у них.. немов дренькіт розбитого баняка (Фр., VIII, 1952, 327).

Значення в інших словниках

1. дренькіт — дре́нькіт іменник чоловічого роду дзвінкі, короткі, тремтячі звуки розм.  Орфографічний словник української мови
2. дренькіт — -коту, ч., розм. Дзвінкі, короткі, тремтячі звуки.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. дренькіт — див. звучання  Словник синонімів Вусика