1. Словник української мови в 11 томах

дренькіт

ДРЕ́НЬКІТ, коту, ч., розм. Дзвінкі, короткі, тремтячі звуки.

Він старую мандоліну Сіпав пальцями худими, Прикрий дренькіт відбивали Кручі — наче насміхались (Л. Укр., IV, 1954, 155);

*У порівн. І голоси у них.. немов дренькіт розбитого баняка (Фр., VIII, 1952, 327).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. дренькіт — дре́нькіт іменник чоловічого роду дзвінкі, короткі, тремтячі звуки розм. Орфографічний словник української мови
  2. дренькіт — -коту, ч., розм. Дзвінкі, короткі, тремтячі звуки. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. дренькіт — див. звучання Словник синонімів Вусика