дружити

дружи́ти

дієслово недоконаного виду

Значення в інших словниках

1. дружити — Товаришувати, приятелювати, (значною мірою) брататися, (особливо приязно ставитися) любитися, зневажл. злигатися, плутатися.  Словник синонімів Полюги
2. дружити — Товаришувати, приятелювати, бути в дружбі, брататися, (- дівчат) подругувати; (знатися) водити компанію <�хліб-сіль>, неґ. лигатися; (маючи спільні погляди) одним духом дихати; Р. одружувати; ОК. любитися.  Словник синонімів Караванського
3. дружити — дружу, дружиш, недок. 1》 неперех., з ким. Бути в дружбі з ким-небудь. || без додатка. Виявляти взаємну прихильність, відданість, довір'я один до одного. 2》 перех., розм., рідко. Те саме, що одружувати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. дружити — 1. приятелювати, заприятелювати, поприятелювати, сприятелювати 2. це повторювати  Словник чужослів Павло Штепа
5. дружити — Подружитися, брататися, водитися, другувати, дружитися, дружитоньки (поет.), заприязнюватися, здружуватися, знатися, злигуватися (про погану дружбу), знюхуватися, коришувати, куматися, лагодити (з ким), лигатися, панібрататися, побратимствувати...  Словник синонімів Вусика
6. дружити — ДРУЖИ́ТИ (бути в дружбі з кимсь), ТОВАРИШУВА́ТИ, ПРИЯТЕЛЮВА́ТИ, ЗАПРИЯ́ЗНЮВАТИСЯ, ЛА́ДИТИ, ЛАДНА́ТИ, ДРУЖИ́ТИСЯ розм., ЛИГА́ТИСЯ зневажл., ТОВАРИШИ́ТИ діал., КОМПАНУВА́ТИ діал., КУМА́ТИСЯ заст.; ПОДРУГУВА́ТИ розм. (перев.  Словник синонімів української мови
7. дружити — ДРУЖИ́ТИ, дружу́, дру́жиш, недок. 1. неперех., з ким. Бути в дружбі з ким-небудь. З Латином у сусідстві жив [Турн], Дочці і матері прикметний, І батько дуже з ним дружив (Котл.  Словник української мови в 11 томах
8. дружити — Дружити, -жу, -жиш гл. 1) Дружить. З москалем дружи, а камінь за пазухою держи. Ном. № 819. 2) Поступать по дружески. Другу дружи, а другого не гніви. Ном. № 9531. 3) Женить или отдавать замужъ. Мил. 218. Тому сина женити.... тому дочку дружити. О. 1861.  Словник української мови Грінченка