діахронія — Орфографічний словник української мови

діахронія — -ї, ж. Історична послідовність розвитку мовних явищ; прот. синхронія. Великий тлумачний словник сучасної мови
діахронія — • діахронія (від грец. δια — через, крізь і χρόνος — час) 1) У мовознавстві — аспект лінгвістичного дослідження мовних елементів і явищ як частин мовної системи або вивчення всієї мовної системи в істор. розвитку. Українська літературна енциклопедія
діахронія — діахроні́я (від діа... і грец. χρόνος – час) історична послідовність у розвитку мовних явищ. Словник іншомовних слів Мельничука
діахронія — ДІАХРОНІ́Я, ї, ж. Історична послідовність розвитку мовних явищ; протилежне синхронія. Словник української мови в 11 томах