Великий тлумачний словник сучасної мови

діахронія

діахроні́я

-ї, ж.

Історична послідовність розвитку мовних явищ; прот. синхронія.

Великий тлумачний словник сучасної української мови

Значення в інших словниках

  1. діахронія — діахроні́я іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
  2. діахронія — • діахронія (від грец. δια — через, крізь і χρόνος — час) 1) У мовознавстві — аспект лінгвістичного дослідження мовних елементів і явищ як частин мовної системи або вивчення всієї мовної системи в істор. розвитку.  Українська літературна енциклопедія
  3. діахронія — діахроні́я (від діа... і грец. χρόνος – час) історична послідовність у розвитку мовних явищ.  Словник іншомовних слів Мельничука
  4. діахронія — ДІАХРОНІ́Я, ї, ж. Історична послідовність розвитку мовних явищ; протилежне синхронія.  Словник української мови в 11 томах