Словник української мови в 11 томах

діахронія

ДІАХРОНІ́Я, ї, ж. Історична послідовність розвитку мовних явищ; протилежне синхронія.

Словник української мови (СУМ-11)

Значення в інших словниках

  1. діахронія — діахроні́я іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
  2. діахронія — -ї, ж. Історична послідовність розвитку мовних явищ; прот. синхронія.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. діахронія — • діахронія (від грец. δια — через, крізь і χρόνος — час) 1) У мовознавстві — аспект лінгвістичного дослідження мовних елементів і явищ як частин мовної системи або вивчення всієї мовної системи в істор. розвитку.  Українська літературна енциклопедія
  4. діахронія — діахроні́я (від діа... і грец. χρόνος – час) історична послідовність у розвитку мовних явищ.  Словник іншомовних слів Мельничука