ехін — Орфографічний словник української мови

ехін — -а, ч. Частина капітелі колони доричного ордера у вигляді круглої в плані подушки з опуклим криволінійним профілем. Великий тлумачний словник сучасної мови
ехін — (грец. — морський їжак, раковина) Середня частина капітелі. У класичних греко-доричному і тосканському ордерах виконувався у вигляді круглої в плані гладенької подушки з випуклим криволінійним профілем. У римо-доричному та іонічному ордерах подушка оздоблювалася іоніками. Архітектура і монументальне мистецтво