зайда —
[зайда] -дие, д. і м. -д'і, ч. і ж.
Орфоепічний словник української мови
зайда —
-и, ч. і ж., розм. Людина, яка прибула, прийшла звідки-небудь, нетутешня. || зневажл. Чужоземний загарбник.
Великий тлумачний словник сучасної мови
зайда —
ПРИБЛУ́ДА розм. (зайшла, немісцева людина, що випадково опинилася де-небудь, пристала до когось), ЗА́ЙДА розм., ЗАХО́ЖИЙ (ЗАХО́ЖА ж.) розм., ПРИПЛЕ́НТАЧ розм., ЗАБЛУ́ДА зневажл., ЗАБРО́ДА зневажл., ЗАВОЛО́КА перев. зневажл., ПРИБЛУ́ДЬКО зневажл.
Словник синонімів української мови
зайда —
ЗА́ЙДА, и, ч. і ж., розм. Людина, яка прибула, прийшла звідки-небудь, не тутешня. — Я так і думав, що ви тут в Києві зайда, бо тут прохачі під монастирями теж усе приходьки (Н.-Лев.
Словник української мови в 11 томах
зайда —
Зайда, -ди об. 1) Захожій человѣкъ. Желех. 2) Родъ большого мѣшка? Широкий великий міх і довгий, на кроснах. Вх. Лем. 415. ум. зайдочка.
Словник української мови Грінченка