зайда

ЗА́ЙДА, и, ч. і ж., розм. Людина, яка прибула, прийшла звідки-небудь, не тутешня.

— Я так і думав, що ви тут в Києві зайда, бо тут прохачі під монастирями теж усе приходьки (Н.-Лев., IV, 1956, 310);

Ми, — хто лежав, а хто вже й сидів на соломі, — дивилися на привітного зайду, що невідомо звідкіля та як отут опинився (Коз., Гарячі руки, 1960, 16);

// зневажл. Чужоземний загарбник.

У Іванкових словах горить полум’яна ненависть до зайд-чужоземців (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 112);

Багато зайд було у нас за тисячу літ історії, а де вони? Де їхні могили? (Ю. Янов., І, 1954, 92).

Значення в інших словниках

1. зайда — за́йда іменник чоловічого або жіночого роду, істота чужинець розм.  Орфографічний словник української мови
2. зайда — див. волоцюга; ворог; подорожній  Словник синонімів Вусика
3. зайда — Заброда, заволока, приблуда, заблуда, приплентач; пор. ОКУПАНТ.  Словник синонімів Караванського
4. зайда — [зайда] -дие, д. і м. -д'і, ч. і ж.  Орфоепічний словник української мови
5. зайда — -и, ч. і ж., розм. Людина, яка прибула, прийшла звідки-небудь, нетутешня. || зневажл. Чужоземний загарбник.  Великий тлумачний словник сучасної мови
6. зайда — ПРИБЛУ́ДА розм. (зайшла, немісцева людина, що випадково опинилася де-небудь, пристала до когось), ЗА́ЙДА розм., ЗАХО́ЖИЙ (ЗАХО́ЖА ж.) розм., ПРИПЛЕ́НТАЧ розм., ЗАБЛУ́ДА зневажл., ЗАБРО́ДА зневажл., ЗАВОЛО́КА перев. зневажл., ПРИБЛУ́ДЬКО зневажл.  Словник синонімів української мови
7. зайда — Зайда, -ди об. 1) Захожій человѣкъ. Желех. 2) Родъ большого мѣшка? Широкий великий міх і довгий, на кроснах. Вх. Лем. 415. ум. зайдочка.  Словник української мови Грінченка