замолювати —
-юю, -юєш, недок., замолити, -олю, -олиш, док., перех. 1》 перев. у сполуч. зі сл. гріхи. || перен., розм. Старанною роботою, добрими вчинками і т. ін. спокутувати свою провину. 2》 тільки док., перен., рідко. Почати пристрасно благати про що-небудь; замолитися (у 2 знач.).
Великий тлумачний словник сучасної мови
замолювати —
ЗАМО́ЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ЗАМОЛИ́ТИ, олю́, о́лиш, док., перех. 1. перев. у сполуч, із сл. гріхи. Довгими молитвами спокутувати свої гріхи. Молода, небесної краси черниця у пустелі десь замолює свої гріхи (Кач.
Словник української мови в 11 томах
замолювати —
Замолювати, -люю, -єш сов. в. замолити, -лю, -лиш, гл. Замаливать, замолить.
Словник української мови Грінченка