замолювати

замо́лювати

-юю, -юєш, недок., замолити, -олю, -олиш, док., перех.

1》 перев. у сполуч. зі сл. гріхи.

|| перен., розм. Старанною роботою, добрими вчинками і т. ін. спокутувати свою провину.

2》 тільки док., перен., рідко. Почати пристрасно благати про що-небудь; замолитися (у 2 знач.).

Значення в інших словниках

1. замолювати — замо́лювати дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. замолювати — ЗАМО́ЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ЗАМОЛИ́ТИ, олю́, о́лиш, док., перех. 1. перев. у сполуч, із сл. гріхи. Довгими молитвами спокутувати свої гріхи. Молода, небесної краси черниця у пустелі десь замолює свої гріхи (Кач.  Словник української мови в 11 томах
3. замолювати — Замолювати, -люю, -єш сов. в. замолити, -лю, -лиш, гл. Замаливать, замолить.  Словник української мови Грінченка