збучавілий

збуча́вілий

дієприкметник

розм.

Значення в інших словниках

1. збучавілий — -а, -е, розм. Дієприкм. акт. мин. ч. до збучавіти.  Великий тлумачний словник сучасної мови
2. збучавілий — ЗБУЧА́ВІЛИЙ, а, е, розм. Дієпр. акт. мин. ч. до збуча́віти. Темрява сповнювалась шарудінням шинелей, чваканням чобіт в прибережному збучавілому багні (Перв., Атака.., 1946, 143).  Словник української мови в 11 томах