збучавілий

ЗБУЧА́ВІЛИЙ, а, е, розм. Дієпр. акт. мин. ч. до збуча́віти.

Темрява сповнювалась шарудінням шинелей, чваканням чобіт в прибережному збучавілому багні (Перв., Атака.., 1946, 143).

Значення в інших словниках

1. збучавілий — збуча́вілий дієприкметник розм.  Орфографічний словник української мови
2. збучавілий — -а, -е, розм. Дієприкм. акт. мин. ч. до збучавіти.  Великий тлумачний словник сучасної мови