звечора —
ЗВЕЧОРА – З ВЕЧОРА Звечора, присл. З часу настання вечора; з вечірнього часу. – Я ще вчора звечора наказав Омелькові, щоб усе готово до від’їзду було (Панас Мирний); Густі хмари, що звечора вкривали небо, зникли (З.
Літературне слововживання
звечора —
рідше ізвечора, присл. З часу настання вечора; з вечірнього часу. || розм. Увечері.
Великий тлумачний словник сучасної мови
звечора —
Зве́чора, присл.
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
звечора —
ЗВЕ́ЧОРА, рідше ІЗВЕЧО́РА, присл. З часу настання вечора; з вечірнього часу. — Та в мене ще звечора все готово, а запрягти — не забарюся… тілько гукнуть!...
Словник української мови в 11 томах
звечора —
Звечора нар. Наканунѣ вечеромъ. Хто звечора плаче, той уранці буде сміятись. Ном. № 2400.
Словник української мови Грінченка