звечора

ЗВЕЧОРА – З ВЕЧОРА

Звечора, присл. З часу настання вечора; з вечірнього часу. – Я ще вчора звечора наказав Омелькові, щоб усе готово до від’їзду було (Панас Мирний); Густі хмари, що звечора вкривали небо, зникли (З.Тулуб); Тато з мамою ще ввечері говорили, на яке поле їм іти, що там робити. В них кожен день починається звечора (А.М’ястківський).

З вечора, ім. з прийм. – Ох, панно Замойська!.. Танцював би з тобою з вечора до ранку, а з ранку до вечора (І. Нечуй-Левицький).

Значення в інших словниках

1. звечора — рідше ізвечора, присл. З часу настання вечора; з вечірнього часу. || розм. Увечері.  Великий тлумачний словник сучасної мови
2. звечора — зве́чора прислівник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
3. звечора — Зве́чора, присл.  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
4. звечора — ЗВЕ́ЧОРА, рідше ІЗВЕЧО́РА, присл. З часу настання вечора; з вечірнього часу. — Та в мене ще звечора все готово, а запрягти — не забарюся… тілько гукнуть!...  Словник української мови в 11 томах
5. звечора — Звечора нар. Наканунѣ вечеромъ. Хто звечора плаче, той уранці буде сміятись. Ном. № 2400.  Словник української мови Грінченка