звіреня —
ЗВІРЕНЯ́, я́ти, с. 1. Маля звіра ( див. звір¹ 1). 2. Зменш. до звір¹ 1. Просто з-під землі, нагорнувши мокру купку, вилазить невеличке звіреня (Коп., Як вони.., 1961, 30); — Я думаю віддати її [дівчинку] до притулку. Не залишати ж у себе це звіреня! (Донч., III, 1956, 19).
Словник української мови в 11 томах