звіреня

ЗВІРЕНЯ́, я́ти, с.

1. Маля звіра ( див. звір¹ 1).

2. Зменш. до звір¹ 1.

Просто з-під землі, нагорнувши мокру купку, вилазить невеличке звіреня (Коп., Як вони.., 1961, 30);

— Я думаю віддати її [дівчинку] до притулку. Не залишати ж у себе це звіреня! (Донч., III, 1956, 19).

Значення в інших словниках

1. звіреня — звіреня́ іменник середнього роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. звіреня — -яти, с. 1》 Маля звіра (див. звір I 1)). 2》 Зменш. до звір I 1).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. звіреня — Звіреня́, -ня́ти, -ня́ті, -ня́м; -ня́та  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)