звіренятко

ЗВІРЕНЯ́ТКО, а, с. Зменш.-пестл. до звіреня́ 1.

*У порівн. Пилипко заляканим звіренятком дивився з полу й теж увесь тремтів (Головко, І, 1957, 98).

Значення в інших словниках

1. звіренятко — звіреня́тко іменник середнього роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. звіренятко — -а, с. Зменш.-пестл. до звіреня 1).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. звіренятко — Звіреня́тко, -ка, -кові; -ня́тка  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)