звірик —
-а, ч., діал. Звіря.
Великий тлумачний словник сучасної мови
звірик —
ЗВІ́РИК, а, ч., діал. Звіря. Це був молодий ще ведмедик.. Здалека видавався більшим, дорослішим. На землі ж виявився невеличким худим звіриком (Гжицький, Чорне озеро, 1961, 217); Застрекотало в дерева вершині, Якийсь там звірик мав гніздо (Фр., XIII, 1954, 384).
Словник української мови в 11 томах
звірик —
Звірик, -ка м. ум. отъ ii звір.
Словник української мови Грінченка