Значення в інших словниках
-
звірик —
зві́рик іменник чоловічого роду, істота звіря діал.
Орфографічний словник української мови
-
звірик —
-а, ч., діал. Звіря.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
звірик —
ЗВІ́РИК, а, ч., діал. Звіря. Це був молодий ще ведмедик.. Здалека видавався більшим, дорослішим. На землі ж виявився невеличким худим звіриком (Гжицький, Чорне озеро, 1961, 217); Застрекотало в дерева вершині, Якийсь там звірик мав гніздо (Фр., XIII, 1954, 384).
Словник української мови в 11 томах