звірик

зві́рик

-а, ч., діал.

Звіря.

Значення в інших словниках

1. звірик — зві́рик іменник чоловічого роду, істота звіря діал.  Орфографічний словник української мови
2. звірик — ЗВІ́РИК, а, ч., діал. Звіря. Це був молодий ще ведмедик.. Здалека видавався більшим, дорослішим. На землі ж виявився невеличким худим звіриком (Гжицький, Чорне озеро, 1961, 217); Застрекотало в дерева вершині, Якийсь там звірик мав гніздо (Фр., XIII, 1954, 384).  Словник української мови в 11 томах
3. звірик — Звірик, -ка м. ум. отъ ii звір.  Словник української мови Грінченка