звірина

I звірин`а-и, ж.

1》 тільки одн., збірн. Дикі, зазвичай хижі, тварини; звірі.

2》 М'ясо дикого звіра.

3》 перен. збірн. Дуже люті, жорстокі люди.

II звір`ина-и, ж.

Дика, зазвичай хижа, тварина; звір (див. звір I 1)).

|| Тварина взагалі.

Значення в інших словниках

1. звірина — звіри́на іменник жіночого роду, істота один звір звірина́ іменник жіночого роду звірі збірн.  Орфографічний словник української мови
2. звірина — див. жорстокий  Словник синонімів Вусика
3. звірина — звірина́ звір (ст): Були часті дискусії на релігійні теми, й на тому дуже користали друзі, черпаючи для себе духовий корм із прикладів Івана Климова, Крайового Провідника ОУН Степана Бандери, Романа Шухевича й тих, які ще й сьогодні живуть.  Лексикон львівський: поважно і на жарт
4. звірина — ТВАРИ́НА (будь-яка істота на відміну від рослини або людини), ТВАРЮ́КА зневажл., ЖИВОТИ́НА розм., ТВАР заст., НІМИНА́ діал., ЖИВИ́НА́ діал.; ЗВІР, ЗВІРИ́НА, ЗВІРЮ́КА (ЗВІРЮ́ГА) розм. (дика, перев. хижа істота).  Словник синонімів української мови
5. звірина — ЗВІРИ́НА, и, ж. Дика, звичайно хижа, тварина; звір ( див. звір¹ 1). Вніс [мисливець] його [зайця] в хату; взяла його дріж; Дивиться пильно на мене звірина; Так мов і хоче сказати: «Не ріж» (Щог.  Словник української мови в 11 томах
6. звірина — Звірина, -ни ж. 1) = ii. звір. В кущах чатують на звірину. К. Іов. 87. Св. Юрій почав скликати до себе усяку звірину. Грин. II. 72. 2) соб. Звѣри, звѣрье. Зібралася звірина до своєї громади. Гол. III. 499. 3) Звѣрина, звѣриное мясо.  Словник української мови Грінченка