звіринець

звіри́нець

-нця, ч.

Спеціально обладнане місце, територія з приміщеннями, клітками, де тримають різних звірів для показу.

|| збірн. Клітки з різними звірами для показу.

Значення в інших словниках

1. звіринець — Збірники легендарних оповідань про звірів: латинською мовою «бестіарії [XVIII] В тім довгім протязі часу на ниві церковнослов'янській постала величезна і багата література, котрої культурного значення хіба сліпий не бачить...  Словник з творів Івана Франка
2. Звіринець — Звіри́нець іменник чоловічого роду місцевість  Орфографічний словник української мови
3. звіринець — Звірня, звірняк, звіривник  Словник чужослів Павло Штепа
4. звіринець — ЗООПА́РК (спеціально обладнане місце, територія, де  Словник синонімів української мови
5. звіринець — Звіри́нець, -ри́нця, -нцеві, в -нці; -ри́нці, -нців  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. звіринець — ЗВІРИ́НЕЦЬ, нця, ч. Спеціально обладнане місце, територія з приміщеннями, клітками, де тримають різних звірів для показу. — Двадцять чотири [тигри] живцем піймав [Глушака] для звіринців. Усього бувало в житті (Довж., І, 1958, 101); // збірн.  Словник української мови в 11 томах
7. звіринець — (давньорус.) 1. Частина пейзажного парка із спеціальними просіками, призначена для полювання на тварин. 2. Павільйон у російському парку, де утримувались невеликі дикі тварини (порівн. вольєр, менажері).  Архітектура і монументальне мистецтво
8. звіринець — Звіринець, -нця м. Звѣринецъ. Добув іще всяких звірів: зайця, ведмедя й лиса — цілий звіринець у себе завів. Рудч. Ск. II. 68.  Словник української мови Грінченка