Значення в інших словниках
-
згубити —
згублю, згубиш; мн. згублять; док., перех. 1》 Через неуважність загубити або забути що-небудь десь; прот. знайти. 2》 Втратити, не зберегти щось належне, притаманне кому-, чому-небудь.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
згубити —
втрача́ти (губи́ти, тра́тити) / втра́тити (згуби́ти, стра́тити) го́лову. 1. Ставати нездатним обдумано, розсудливо діяти, поводитися (перев. у складній ситуації).
Фразеологічний словник української мови
-
згубити —
ВИТРАЧА́ТИ (нерозважливо, марно використовувати що-небудь для чогось), ТРА́ТИТИ, РОЗТРА́ЧУВАТИ, ВИТРА́ЧУВАТИ, МАРНУВА́ТИ, МАРНОТРА́ТИТИ, ПЕРЕВО́ДИТИ, ГАЙНУВА́ТИ, ГУБИ́ТИ, РОЗТРАЧА́ТИ рідко, ВИКИДА́ТИ розм., РОЗТРИ́НЬКУВАТИ розм., ТРИ́НЬКАТИ розм.
Словник синонімів української мови
-
згубити —
Згуби́ти, -блю́, -би́ш, -бля́ть
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
-
згубити —
ЗГУБИ́ТИ, згублю́, згу́биш; мн. згу́блять; док., перех. 1. Через неуважність загубити або забути що-небудь десь; протилежне знайти. — Ось на ж тобі, друже, Цей дукачик, та не згуби (Шевч.
Словник української мови в 11 томах
-
згубити —
Згубити, -блю́, -биш гл. 1) Потерять. Лучче з розумним двічи згубити, як з дурнем раз найти. Нос. 2) Погубить. Ой стій, не топися, марне душу згубиш. Чуб. V. 212.
Словник української мови Грінченка