знатник

зна́тни́к

іменник чоловічого роду, істота

знахар

рідко

Значення в інших словниках

1. знатник — див. чародій  Словник синонімів Вусика
2. знатник — знатника, заст., рідко. Те саме, що знахар.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. знатник — ЗНА́ХАР (людина, що лікує немедичними засобами та займається чаклуванням), ЗНА́ТНИ́К заст., ВОРОЖБИ́Т заст., ЗНА́ХОР (ЗНА́ХУР) рідко, ШЕПТУ́Н рідко. (Павло:) Нема нуднішої болісті, як зуби. (Яким:) Є такі знахарі, що замовляють (М.  Словник синонімів української мови
4. знатник — ЗНА́ТНИ́К, зна́тника́, заст., рідко. Те саме, що зна́хар. *У порівн. Прадід стояв, мов знатник, що знає всі весняні тайни, він здавався Данилкові господарем степових звичаїв (Ю. Янов., І, 1954, 257).  Словник української мови в 11 томах
5. знатник — Знатник, -ка м. Знахарь, колдунъ. Мнж. 72. Сей Бондарь знатни́к великий був. О. 1862. V. 102.  Словник української мови Грінченка