знатниця —
ЗНА́ТНИ́ЦЯ, і, ж., заст., рідко. Жін. до зна́тни́к. У кілька днів занедужала Пилипиха. Покликали ми до неї усіх знатниць і лікарок (Вовчок, І, 1955, 241).
Словник української мови в 11 томах
знатниця —
Знатни́ця, -ці ж. Знахарка, колдунья. Занедужала Пилипиха. Покликали ми до неї усіх знатниць і лікарок. МВ. ІІ. 178.
Словник української мови Грінченка