знатниця

ЗНА́ТНИ́ЦЯ, і, ж., заст., рідко. Жін. до зна́тни́к.

У кілька днів занедужала Пилипиха. Покликали ми до неї усіх знатниць і лікарок (Вовчок, І, 1955, 241).

Значення в інших словниках

1. знатниця — зна́тни́ця іменник жіночого роду, істота рідко  Орфографічний словник української мови
2. знатниця — -і. Жін. до знатник.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. знатниця — ЗНА́ХАРКА, ВОРО́ЖКА, ВОРОЖБИ́ТКА заст., ЗНА́ТНИ́ЦЯ заст., БА́БА заст., БА́БКА заст., ШЕПТУ́ХА заст., ЗНА́ХОРКА (ЗНА́ХУРКА) рідко. — Пор. 1. ві́дьма.  Словник синонімів української мови
4. знатниця — Знатни́ця, -ці ж. Знахарка, колдунья. Занедужала Пилипиха. Покликали ми до неї усіх знатниць і лікарок. МВ. ІІ. 178.  Словник української мови Грінченка