знатник
ЗНА́ТНИ́К, зна́тника́, заст., рідко. Те саме, що зна́хар.
*У порівн. Прадід стояв, мов знатник, що знає всі весняні тайни, він здавався Данилкові господарем степових звичаїв (Ю. Янов., І, 1954, 257).
Словник української мови (СУМ-11)ЗНА́ТНИ́К, зна́тника́, заст., рідко. Те саме, що зна́хар.
*У порівн. Прадід стояв, мов знатник, що знає всі весняні тайни, він здавався Данилкові господарем степових звичаїв (Ю. Янов., І, 1954, 257).
Словник української мови (СУМ-11)