Значення в інших словниках
-
знатниця —
зна́тни́ця іменник жіночого роду, істота рідко
Орфографічний словник української мови
-
знатниця —
ЗНА́ХАРКА, ВОРО́ЖКА, ВОРОЖБИ́ТКА заст., ЗНА́ТНИ́ЦЯ заст., БА́БА заст., БА́БКА заст., ШЕПТУ́ХА заст., ЗНА́ХОРКА (ЗНА́ХУРКА) рідко. — Пор. 1. ві́дьма.
Словник синонімів української мови
-
знатниця —
ЗНА́ТНИ́ЦЯ, і, ж., заст., рідко. Жін. до зна́тни́к. У кілька днів занедужала Пилипиха. Покликали ми до неї усіх знатниць і лікарок (Вовчок, І, 1955, 241).
Словник української мови в 11 томах
-
знатниця —
Знатни́ця, -ці ж. Знахарка, колдунья. Занедужала Пилипиха. Покликали ми до неї усіх знатниць і лікарок. МВ. ІІ. 178.
Словник української мови Грінченка