зокола —
Зо́кола, присл.
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
зокола —
ЗО́КОЛА, присл., розм. 1. Те саме, що зо́вні. Шпарують жінки сарай зокола, деякі з землі, інші з кобильниці (Головко, І, 1957, 355); Під захистом дерев-велетнів причаїлася руїна якогось куреня..
Словник української мови в 11 томах
зокола —
Зо́кола нар. Снаружи. Мнж. 181.
Словник української мови Грінченка