зокола

ЗО́КОЛА, присл., розм.

1. Те саме, що зо́вні.

Шпарують жінки сарай зокола, деякі з землі, інші з кобильниці (Головко, І, 1957, 355);

Під захистом дерев-велетнів причаїлася руїна якогось куреня.. Боязко зазирали [хлопці] всередину, обходили зокола (Ле, Клен. лист, 1960, 89);

Вона дозналася сама добре, що свекор тілько зокола такий грізний, суворий, а що серце у його, як у матері (Мирний, І, 1954, 220);

Якусь мить Коля ще дослухався до звуків зокола — знадвору (Смолич, Реве та стогне.., 1960, 258).

2. розм. Навколо, навкруги.

Хтось крикнув: — Пали! — І тріскіт розлігся зокола (Стар., Поет. тв., 1958, 225);

// Трохи віддалеки.

Цар годує сокола, А цариця дятла, а шуліка і сорока зокола сидять (Перв., І, 1958, 285).

3. перен. Непрямо, натяками; здалеку.

Ззиралися панійки, зокола заводили річ про всякі нещастя, які бувають од горілки та нічних гулянок (Дн. Чайка, Тв., 1960, 96).

Значення в інших словниках

1. зокола — зо́кола прислівник незмінювана словникова одиниця розм.  Орфографічний словник української мови
2. зокола — див. зовні  Словник синонімів Вусика
3. зокола — присл., розм. 1》 Те саме, що зовні. 2》 розм. Навколо, навкруги. 3》 перен. Непрямо, натяками; здалеку.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. зокола — НАВКО́ЛО присл., ДОВКО́ЛА, КРУГО́М, НАВКРУГИ́, НАВКРУ́Г, ДООКО́ЛА, ДООКІ́Л розм., ОКРУ́Г розм., ОКРУГИ́ розм., ЗОКО́ЛА розм., ВКО́ЛО рідше, ДОВКІ́Л рідше, НАВКІ́Л рідше, НАОКО́ЛО рідше, НАОКІ́Л рідше, НАО́КРУ́Г рідше, НАОКРУГИ́ рідко, ОКІ́Л рідше.  Словник синонімів української мови
5. зокола — Зо́кола, присл.  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. зокола — Зо́кола нар. Снаружи. Мнж. 181.  Словник української мови Грінченка