караулити —
I. ВАРТУВА́ТИ без додатка (бути на варті, здійснювати варту), ЧАТУВА́ТИ, КАРАУ́ЛИТИ розм.; КОНВОЮВА́ТИ (супроводжувати кого-, що-небудь конвоєм); ПІКЕТУВА́ТИ (перебуваючи в пікеті). Я стою на вокзальному пероні, вартую (П.
Словник синонімів української мови
караулити —
КАРАУ́ЛИТИ, лю, лиш, недок., перех. і неперех., розм. Те саме, що вартува́ти 1; чатувати.
Словник української мови в 11 томах
караулити —
Карау́лити, -лю, -лиш гл. (Заимств. изъ русск. яз.) = калавурити. Голова послав, щоб коло того зарізаного караулили. Кв. II. 313.
Словник української мови Грінченка