караулити
Карау́лити, -лю, -лиш
гл. (Заимств. изъ русск. яз.) = калавурити. Голова послав, щоб коло того зарізаного караулили. Кв. II. 313.
Словник української мови ГрінченкаКарау́лити, -лю, -лиш
гл. (Заимств. изъ русск. яз.) = калавурити. Голова послав, щоб коло того зарізаного караулили. Кв. II. 313.
Словник української мови Грінченка