караул

Караул, -лу

м. (Заимств. изъ русск. языка) = калавур. Як опанували Умань, то й поставили усюди свій караул. ЗОЮР. I. 299. Ой кругом церкви, церкви січової караули стали. н. п.

Значення в інших словниках

1. караул — карау́л 1 іменник чоловічого роду збройна охорона карау́л 2 вигук незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
2. караул — у. сторожа, варта.  Словник синонімів Караванського
3. караул — -у, ч., розм. 1》 Те саме, що варта 1); сторожа, чати. 2》 Збройний підрозділ для охорони військових об'єктів або для віддавання військових почестей. 3》 Несення охорони. 4》 Місце, де розташована варта, сторожа. 5》 у знач. виг. Ґвалт, пробі; рятуйте.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. караул — Варта, чата, чати, див. пікет  Словник чужослів Павло Штепа
5. караул — карау́л (тюрк. – варта) 1. Збройна варта, сторожа. 2. Збройний підрозділ для охорони військових об’єктів або для віддання військових почестей. 3. Несення охорони. 4. Місце, де розташована варта, сторожа.  Словник іншомовних слів Мельничука
6. караул — ВА́РТА (загін, група перев. озброєних людей, що охороняють кого-, що-небудь), ОХОРО́НА, ЧА́ТИ (ЧА́ТА рідше), КАРАУ́Л розм., СТОРО́ЖА заст.; КОНВО́Й, ЕСКО́РТ (перев. для супроводу когось). Біля штабного вагона.. стояла посилена варта (А.  Словник синонімів української мови
7. караул — КАРАУ́Л, у, ч., розм. 1. Те саме, що ва́рта 1; сторожа, чати. Копають день, копають два, На третій насилу Докопалися до муру Та трохи спочили. Поставили караули (Шевч., І, 1951, 306); Начальник караулу схоплюється, побачивши офіцера (Ю. Янов.  Словник української мови в 11 томах