квапитися —
[квапиетиес'а] -пл'ус'а, -пиес':а, -пиец':а, -пл'ац':а; нак. -апс'а, -аптеис'а
Орфоепічний словник української мови
квапитися —
-плюся, -пишся; мн. квапляться; недок. 1》 Старатися, намагатися робити що-небудь швидше; поспішати, хапатися; прот. гаятися. || з інфін. Мати бажання, прагнути щось робити. 2》 на кого – що. Мати бажання до чого-небудь; спокушатися ким-, чим-небудь; зазіхати на когось, щось.
Великий тлумачний словник сучасної мови
квапитися —
КВА́ПИТИСЯ, плюся, пишся; мн. ква́пляться; наказ. сп. ква́пся; недок. 1. Старатися, намагатися робити що-небудь швидше; поспішати, хапатися; протилежне гаятися. Не квапся поперед батька в пекло (прислів'я); – Не надто квапся, не надто й гайся (І.
Словник української мови у 20 томах
квапитися —
Ква́питися, -плюся, -пишся, -пляться; не ква́пся, не ква́птеся
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
квапитися —
КВА́ПИТИСЯ, плюся, пишся; мн. ква́пляться; недок. 1. Старатися, намагатися робити що-небудь швидше; поспішати, хапатися; протилежне гаятися. Не квапся поперед батька в пекло (Сл. Гр.); — Не надто квапся, не надто й гайся (Фр.
Словник української мови в 11 томах
квапитися —
Ква́питися, -плюся, -пишся гл. 1) Спѣшить, торопиться. Не квапся против невода рибу ловити. Ном. № 2603. Не квапся поперед батька в пекло. Ном. Ходім, Рябко! — Еге, ходім! Не дуже квапся! Гул.-Арт. (О. 1861. III. 84). 2) Стремиться.
Словник української мови Грінченка