Орфографічний словник української мови

ковпачок

ковпачо́к

іменник чоловічого роду

Орфографічний словник української мови

Значення в інших словниках

  1. ковпачок — -чка, ч. 1》 Зменш. до ковпак. 2》 Їстівний гриб родини зморшкових. Ковпачок піхвястий.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. ковпачок — КОВПАЧО́К, чка́, ч. 1. Зменш. до ковпа́к. За кілька хвилин легкою ходою підійшов сам завідувач, одягнений у коротку білу куртку та в білий ковпачок (М.  Словник української мови у 20 томах
  3. ковпачок — КОВПАЧО́К, чка́, ч. 1. Зменш. до ковпа́к. За кілька хвилин легкою ходою підійшов сам завідувач, одягнений у коротку білу куртку та в білий ковпачок (Руд., Вітер..  Словник української мови в 11 томах
  4. ковпачок — Ковпак, -ка м. 1) Колпакъ, шапка. От тепер я козак, що на мені червоний ковпак. Мет. 194. 2) Родъ посуды? Як я була в свого батька дівкою, то вмивалася з ковпака орілкою, а втиралася білою хустиною. Грин. III. 358. ум. ковпачо́к. Ізігнувся і підскочив, ще й поправив ковпачок. Чуб. V. 20.  Словник української мови Грінченка