ковпачок
КОВПАЧО́К, чка́, ч.
1. Зменш. до ковпа́к.
За кілька хвилин легкою ходою підійшов сам завідувач, одягнений у коротку білу куртку та в білий ковпачок (Руд., Вітер.., 1958, 75);
Практикують в овочівництві захист рослин від приморозків гончарними ковпачками (Овоч., 1956, 42);
Сама пляшка [термоса] затикається звичайним корком, а зверху закручується металевим ковпачком, який можна використовувати як склянку (Фізика, II, 1957, 29).
2. Їстівний гриб родини зморшкових.
Ковпачок піхвястий.
Словник української мови (СУМ-11)