ковпачок

Ковпак, -ка

м.

1) Колпакъ, шапка. От тепер я козак, що на мені червоний ковпак. Мет. 194.

2) Родъ посуды? Як я була в свого батька дівкою, то вмивалася з ковпака орілкою, а втиралася білою хустиною. Грин. III. 358. ум. ковпачо́к. Ізігнувся і підскочив, ще й поправив ковпачок. Чуб. V. 20.

Значення в інших словниках

1. ковпачок — ковпачо́к іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. ковпачок — -чка, ч. 1》 Зменш. до ковпак. 2》 Їстівний гриб родини зморшкових. Ковпачок піхвястий.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. ковпачок — КОВПАЧО́К, чка́, ч. 1. Зменш. до ковпа́к. За кілька хвилин легкою ходою підійшов сам завідувач, одягнений у коротку білу куртку та в білий ковпачок (М.  Словник української мови у 20 томах
4. ковпачок — КОВПАЧО́К, чка́, ч. 1. Зменш. до ковпа́к. За кілька хвилин легкою ходою підійшов сам завідувач, одягнений у коротку білу куртку та в білий ковпачок (Руд., Вітер..  Словник української мови в 11 томах