1. Словник української мови в 11 томах

ковпачок

КОВПАЧО́К, чка́, ч.

1. Зменш. до ковпа́к.

За кілька хвилин легкою ходою підійшов сам завідувач, одягнений у коротку білу куртку та в білий ковпачок (Руд., Вітер.., 1958, 75);

Практикують в овочівництві захист рослин від приморозків гончарними ковпачками (Овоч., 1956, 42);

Сама пляшка [термоса] затикається звичайним корком, а зверху закручується металевим ковпачком, який можна використовувати як склянку (Фізика, II, 1957, 29).

2. Їстівний гриб родини зморшкових.

Ковпачок піхвястий.

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. ковпачок — ковпачо́к іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. ковпачок — -чка, ч. 1》 Зменш. до ковпак. 2》 Їстівний гриб родини зморшкових. Ковпачок піхвястий. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. ковпачок — КОВПАЧО́К, чка́, ч. 1. Зменш. до ковпа́к. За кілька хвилин легкою ходою підійшов сам завідувач, одягнений у коротку білу куртку та в білий ковпачок (М. Словник української мови у 20 томах
  4. ковпачок — Ковпак, -ка м. 1) Колпакъ, шапка. От тепер я козак, що на мені червоний ковпак. Мет. 194. 2) Родъ посуды? Як я була в свого батька дівкою, то вмивалася з ковпака орілкою, а втиралася білою хустиною. Грин. III. 358. ум. ковпачо́к. Ізігнувся і підскочив, ще й поправив ковпачок. Чуб. V. 20. Словник української мови Грінченка