1. Словник української мови у 20 томах

ковпачок

КОВПАЧО́К, чка́, ч.

1. Зменш. до ковпа́к.

За кілька хвилин легкою ходою підійшов сам завідувач, одягнений у коротку білу куртку та в білий ковпачок (М. Руденко);

Надя бачила худі в синьому прожиллі професорські руки, галстук кольору павичевого пір'я, три ковпачки жовтих ручок, захромлених у кишені піджака (Є. Пашковський);

Я набираю воду у ванну. Навіщось, мабуть, радше, за звичкою, доливаю в неї два ковпачки бузкової піни (І. Роздобудько).

2. Те саме, що змо́ршок.

Ковпачок – це умовно їстівний гриб, що росте на узліссі і в садах (з наук.-попул. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. ковпачок — ковпачо́к іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. ковпачок — -чка, ч. 1》 Зменш. до ковпак. 2》 Їстівний гриб родини зморшкових. Ковпачок піхвястий. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. ковпачок — КОВПАЧО́К, чка́, ч. 1. Зменш. до ковпа́к. За кілька хвилин легкою ходою підійшов сам завідувач, одягнений у коротку білу куртку та в білий ковпачок (Руд., Вітер.. Словник української мови в 11 томах
  4. ковпачок — Ковпак, -ка м. 1) Колпакъ, шапка. От тепер я козак, що на мені червоний ковпак. Мет. 194. 2) Родъ посуды? Як я була в свого батька дівкою, то вмивалася з ковпака орілкою, а втиралася білою хустиною. Грин. III. 358. ум. ковпачо́к. Ізігнувся і підскочив, ще й поправив ковпачок. Чуб. V. 20. Словник української мови Грінченка