козача

козача́

іменник середнього роду, істота

розм.

Значення в інших словниках

1. козача — -ати, с., розм. Дитя козака (у 1-3 знач.).  Великий тлумачний словник сучасної мови
2. козача — КОЗАЧА́, а́ти, с. Дитя козака (у 1, 2 знач.). Німець байдуже дивився на козачат, що гралися поблизу (Л. Первомайський); Козачата організовують походи місцями козацької слави, беруть участь у етнографічних експедиціях (із журн.).  Словник української мови у 20 томах
3. козача — КОЗАЧА́, а́ти, с., розм. Дитя козака (у 1-3 знач.). Німець байдуже дивився на козачат, що гралися поблизу (Перв., Невигадане життя, 1958, 172).  Словник української мови в 11 томах
4. козача — Козача, -чати с. Дитя казацкое. Желех.  Словник української мови Грінченка