командор —
КОМАНДОР – КОМЕНДОР Командор, -а. За середньовіччя – одне з вищих звань у чернечо-лицарських орденах; один з вищих ступенів у масонських ложах; заст.
Літературне слововживання
командор —
-а, ч. 1》 У середньовічних духовних і лицарських орденах – найвище звання, а також особа, що мала це звання. 2》 заст. Керівник загону кораблів, який не мав чину адмірала. 3》 спорт. Керівник кінних, лижних, автомобільних і т. ін. змагань.
Великий тлумачний словник сучасної мови
Командор —
Командор (Великий командор) – у Середньовіччі – очільник лицарського ордена, у масонстві – вища посада у Командорстві і Верховній раді (Д.П.Ш.О.).
Словник вільномулярських назв, термінів і знаків
командор —
КОМАНДО́Р, а, ч. 1. У середньовічних духовних і лицарських орденах – найвище звання, а також особа, що мала це звання. [Командор:] З банітами ставать до поєдинку не личить командорові (Леся Українка); Головний інженер був подібний до статуї командора (Ю.
Словник української мови у 20 томах
командор —
командо́р (франц. commandeur) 1. За середньовіччя – одне з вищих звань у чернечо-лицарських орденах. 2. Один з вищих ступенів в ієрархії масонських лож (див. масонство). 3. В Росії у 18 – на початку 19 ст.
Словник іншомовних слів Мельничука
командор —
У деяких рицарських орденах зверхник ордену і управитель адміністративно-військового округу у чернечо-рицарських державах.
Універсальний словник-енциклопедія
командор —
КОМАНДО́Р, а, ч. 1. У середньовічних духовних і лицарських орденах — найвище звання, а також особа, що мала це звання. [Командор:] З банітами ставать до поєдинку не личить командорові (Л. Укр.
Словник української мови в 11 томах