коренище

корени́ще

іменник середнього роду

Значення в інших словниках

1. коренище — -а, с. Збільш. до корінь 1), 2).  Великий тлумачний словник сучасної мови
2. коренище — КОРЕНИ́ЩЕ, а, с. Збільш. до ко́рінь 1. Багнистою вулицею йшов мужик, немов дубове коренище котилось по дорозі (М. Коцюбинський); Я .. сів на погорблене коренище верби, .. а школярка обома ручатами вчепилась у чобіт, стягла його і вилила брудну юшку (М.  Словник української мови у 20 томах
3. коренище — КОРЕНИ́ЩЕ, а, с. Збільш. до ко́рінь 1, 2. Багнистою вулицею йшов мужик, немов дубове коренище котилось по дорозі (Коцюб:, І, 1955, 309); Я.. сів на погорблене коренище верби, ..  Словник української мови в 11 томах