коренюка

кореню́ка

іменник жіночого роду

Значення в інших словниках

1. коренюка — КОРЕНЮ́КА, и, ж. Збільш. до ко́рінь 1. – А щоб тебе тристенний з такою коренюкою, мало чоловік не впав!.. (І. Франко); Людота пірнув і швидко з'явився на поверхні, тримаючи товсту й слизьку коренюку (І. Білик).  Словник української мови у 20 томах
2. коренюка — КОРЕНЮ́КА, и, ж. Збільш. до ко́рінь 1. — А щоб тебе тристенний з такою коренюкою, мало чоловік не впав!.. (Фр., III, 1950, 133).  Словник української мови в 11 томах