коренюка

КОРЕНЮ́КА, и, ж. Збільш. до ко́рінь 1.

— А щоб тебе тристенний з такою коренюкою, мало чоловік не впав!.. (Фр., III, 1950, 133).

Значення в інших словниках

1. коренюка — кореню́ка іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. коренюка — КОРЕНЮ́КА, и, ж. Збільш. до ко́рінь 1. – А щоб тебе тристенний з такою коренюкою, мало чоловік не впав!.. (І. Франко); Людота пірнув і швидко з'явився на поверхні, тримаючи товсту й слизьку коренюку (І. Білик).  Словник української мови у 20 томах